Lorem ipsum
Class aptent taciti sociosqu ad litora
Головна » Файли » МО вчителів » МО класних керівників

Важкі діти. Які вони сьогодні?
15.01.2015, 10:56

Важкі діти. Які вони сьогодні?

 

Як зазначають психологи, поведінка, яка не відповідає моральним нормам і вимогам суспільства, позначається терміном асоціальна. Асоціальна поведінка обумовлена впливом негативного мікросередовища, недоліками, помилками сімейного і шкільного виховання.

Нинішня ситуація взаємодії вчителя молодших класів з «важкими дітьми» відрізняється від тої, що була років 10 тому. Зокрема, сам термін «важкі діти» вживається рідше. Натомість, сьогодні педагоги активно використовують терміни, що характеризують певний проблемний аспект у поведінці дитини. Але зазвичай вони є запозиченими з інших галузей, здебільшого дефектології або медицини. І хоча ці терміни є досить поширеними, їх використання викликане скоріше модою та прагненням вихователів бути «сучасними».

Наприклад, «гіперактивність» є медичним діагнозом, а отже, цей термін можна використовувати лише за наявності у дитини дійсного діагнозу, який встановлено лікарем. Але у широкому трактуванні сучасні «гіперактивні» діти ¾ це всі ті, що є непосидючими, верткими, меткими, швидкими та й просто невихованими.

 Або ж узагальнене поняття «агресивна дитина». Колись вчителі послуговувались широким переліком індивідуальних поведінкових проявів: забіякуватий, лайливий тощо. І тим самим засвідчували, що вони розуміють індивідуальні особливості своїх вихованців. Сучасне «він агресивний» є безликим.

У середній і старшій школі "важкі" діти — це педагогічно запущені діти. Моральна деформація їх особистості — результат педагогічних прорахунків. Найбільш рельєфно типові особливості "важкої" дитини проявляються в підлітковому віці, коли змінюється соціальна позиція дитини, обумовлюючи не тільки нову спрямованість його діяльності, але й нове ставлення до неї.

До даної групи відносять неслухняних, впертих, примхливих дітей, які протистоять вимогам, порадам дорослих. Вияснення реальних причин подібних відхилень, увага до потреб і інтересів дитини при одночасній вимогливості до неї і включення в колективні форми діяльності — ось основний шлях подолання неслухняності, впертості. Частина дітей відрізняється недисциплінованістю, грубістю. До таких учнів доцільно застосовувати індивідуальний підхід і, перш за все, встановлення джерел їх неслухняності. Робота з цими дітьми включає цілеспрямовану організацію їх активності, ініціативи, поваги до їх гідності.

Особливу групу складають діти, поведінка яких характеризується відсутністю бажання і звичок до трудових зусиль — лінощами. Вчителю важко підмічати і заохочувати прагнення таких дітей, стимулювати в них потребу працювати, знаходити радість в діяльності.

         Виділяються і група дітей, для яких характерна найбільш негативна риса — брехливість. Брехня може бути як результат і страх покарання, прагнення приховати вчинок і бажання самоутвердитися, викликати увагу оточуючих. Необхідна цілеспрямована робота вчителя, щоб виявити причини брехливості, створити обстановку правдивості, довіри, взаємної поваги і вимогливості, тактовно показати всю непорядність брехні, її взаємозв'язку з лицемірством, боягузтвом.

У частини дітей через довготривале незадоволення яких-небудь суттєвих потреб розвиваються афективні форми поведінки. Їх характеризує або зарозумілість, агресивність, підвищена образливість, ранимість, в результаті виникають своєрідні конфлікти між рівнем домагань (які мають завищену самооцінку або, навпаки, невпевненість в собі) і фактичним становищем дитини в колективі. Довготривале збереження афективних переживань і афективних форм поведінки призводить до формування відповідного ставлення дітей до інших людей, себе, діяльності. Необхідно вирішити внутрішній конфлікт і запобігти розвитку у дітей афективних форм поведінки.

Робота з "важкими" дітьми обумовлює необхідність особливо коректного індивідуального підходу, що враховує:

1) уважне, доброзичливе ставлення до дитини;

2) опору на його позитивні риси;

 3) довіру до моральних сил, потенційних можливостей.

Типологія "важких" дітей орієнтує вихователя на корекцію системи виховних впливів у цілому, відкриває шляхи застосування індивідуального підходу до кожної дитини, яка знаходиться в конфліктній ситуації, орієнтує на організацію системи суспільно-корисної діяльності.

Важковиховуваність досить часто є наслідком деяких відхилень у розвитку особистості, що проявляється в акцентуації. Акцентуації характеру – крайні варіанти норми окремих рис характеру.

Хоча окремі риси характеру особистості своєю загостреністю можуть виходити за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис характеру, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні реакції, спричинити неадекватні дії, вчинки людини.

Акцентуації рис характеру виявляються лише за певних умов.

Існують різні типології акцентуацій характеру:

 інтровертивний тип – якому властиві замкненість, утруднення у спілкуванні;

 екстравертивний тип – якому притаманна жага спілкування та діяльності, балакучість, поверхневість;

 невротизований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;

 неврастенічний тип – домінування хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

 тривожний тип – у всьому вбачає небезпеку, проявляє надмірну чутливість, боязливість, сором’язливість, розгубленість, вразливість;

 демонстративний тип – йому притаманний егоцентризм, амбіційність, хизування, зухвалість, лицемірство, прагнення до лідерства, влади і похвали;

 застряваючий тип – тривало перебуває в стані збудження чи впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень;

 педантичний тип – виявляється у крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це і шкодить справі.

Підліток-акцентуант має посилені індивідуальні відмінності, а тому виявляє вибіркову вразливість щодо певних виховних впливів при нормальній чи навіть підвищеній стійкості проти інших. Основною умовою успіху у виховній роботі з підлітками-акцентуантами є формування в них мотивації самовдосконалення, потреби в самовихованні

Виховання «важких» – тривалий процес, що вимагає узгоджених зусиль всіх, хто спілкується з дитиною у школі. Добре, якщо вчитель налагодить співпрацю з колегами з метою контролю виникнення провокуючих ситуацій; постійного педагогічного спостереження та патронату дитини; підкріплення позитивних зусиль дитини.

 

http://polutsi.at.ua/vazhki_diti-jaki_voni_sogodni.doc - файл для скачування

Категорія: МО класних керівників | Додав: Галочка
Переглядів: 1662 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar