Ситуативно-рольова гра «Козацькому роду нема переводу»

Мета: ознайомити дітей з періодом козаччини; дати елементарні знання про умови життя козаків; розкрити значення оборонно-визвольної боротьби для українського народу; виховувати у дітей шанобливе ставлення до запорозьких козаків, спонукати до наслідування їх кращих рис (добродушності, безкорисності, товариськості, героїзму тощо).

Обладнання: портрети гетьманів та ілюстрації картин з життя запорозьких козаків; картина куреня та великого дуба поруч; костюми для дійових осіб; аудіозаписи.

Перебіг заходу

Учитель. У літописі українських земель є славний, тривалістю майже трьох сотень років, період козаччини (з 1550 р. по 1828 р.). Це Запорозька, а пізніше Задунайська Січ. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар, а також від польських колонізаторів. Особливо відзначився своєю енергією, хистом наш земляк з Вишнівець князь Дмитро Байда Вишнівецький.

Січовики були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

Наш народ завжди пам’ятатиме цю героїчну сторінку української історії, а хлопці наслідуватимуть козаків. Готуючись до сьогоднішнього свята, ви дізналися про життя козаків, багато чого навчилися.

Дівчатка, поки наші хлопці-козаки готуються показати нам інсценізацію з життя запорозьких козаків, згадаймо, що означає слово «козак».

1-ша дівчинка. Уважають, що слово «козак» походить від слова «коза».

Козаки були спритні, як кози, вдягалися у козячі кожухи, говорили гучним голосом.

2-га дівчинка. Кажуть, що слово «козак» пішло від слова «коса». Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами.

Учитель. Які риси характеру були притаманні козакам?

3-тя дівчинка. Козакам були властиві добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу. Через те козаки частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники відзначали гостинність, привітність і виняткову чесність козаків. Можна було залишити на вулиці гроші і не боятись, що їх украдуть.

Учитель. Діти, а що таке Січ?

4-та дівчинка. Козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була містечком усіх головних старшин козацтва.

Учитель. Дякую, діти. Час нам закінчувати бесіду, бо чую, що на підході наші славні гості — запорозькі козаки.

До класу заходять Тарас Бульба з синами. (Можна залучити учнів 5–6 класів.)

Тарас Бульба. Ось, сини мої, ми на славній Запорозькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала, бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.

Сини встромляють біля дуба стріли, кладуть хліб, сало. Заходить писар.

Писар. Ого-го! Хотів дуже вас бачити, Тарасе. Ось ми і зустрілися. Проходьте, проходьте.

Тарас Бульба обіймається з писарем.

Тарас Бульба. Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап. Здорові були! (Вклоняються.)

Писар. Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?

Остап. Віруємо.

Писар. І в Трійцю святу віруєте?

Андрій. Віруємо.

Писар. А до церкви ходите?

Остап. Ходимо.

Писар. Ану, перехрестіться. (Хлопці хрестяться.) Хороші козаки з вас вийдуть.

Тарас. Дорогі мої сини, підійдіть до мене, нехай благословлю вас. (Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови.)

— Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь і Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь. (Цілує синів.)

Писар. Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть.

Козаки заходять до зали з піснею «Ой на горі та женці жнуть».

Козак. Та в нас, товариство, поповнення. Чиї ж ви будете? (Звертається до Остапа і Андрія.)

Остап. Ми — сини славного козака Тараса Бульби.

Козак. Ну що ж, будьмо знайомі.

Кожен козак подає руку і називає своє прізвище.

Козак. У гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.

1-й козак. Кучубенка вибирайте!

2-й козак. Не хочемо Кучубенка!

2-й козак. Бородавка нехай буде!

Тарас Бульба. Сагайдачного вибирайте!

4-й козак. Нехай буде Сагайдачний!

Тарас Бульба. Чи хочете ви своїм отаманом мати Сагайдачного?

Усі. Хочемо! Хочемо!

Сагайдачний. Дякую вам, шановне товариство. (Вклоняється.)

Тарас Бульба. Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради питай.

Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Звучить аудіозапис пісні «Гей, там на горі Січ іде».

Козак. Ось вона, наша Січ! Ось теє гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.

Козаки сідають на лаву навпроти гостей свята.

Учитель. Діти, полинемо думками у славне минуле України і проведемо один день на Запорозькій Січі.

Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли па річку купатися. Потім снідали. А що їли вранці козаки, знаєте?

1-й учень. Соломаху. Це затірка, заправлена салом або олією.

2-й учень. Улюбленою їжею козаків була каша. Спробуємо її зварити. Але щоб її зварити, треба води наносити. Чи ж охота є у вас на цім світі позмагатись, силу, спритність показати, як це в козаків ведеться?

Козаки. Згода! Згода!

— Тоді приготуйтесь до змагань. Розпочинаємо перше змагання. Чий курінь наносить у казанок більше води?

Дві дівчинки із козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів під музичний супровід носять ложками воду з відер у казанки.

Учитель. Щоб кашу зварити, потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки, хто більше принесе дров для вогню? Розпочинаємо друге змагання!

Чотири дівчинки стають одна навпроти одної і тримають у жменях сірники, а козаки обох куренів переносять їх.

Учитель. Поки кашовари зварять кашу, проведемо третє змагання — «Перетягування канату».

Посередині стоїть Тарас Бульба, а по обидва боки від нього — по 2 козаки. На чий бік буде перетягнутий Тарас Бульба?

Учитель. Наступна гра-змагання — «Ой, Василю-товаришу».

Діти утворюють коло. У центрі учень-козак із зав’язаними очима. Рухаючись праворуч-ліворуч, співають пісню:

Ой, Василю-товаришу,

Ну ж бо, глянь ти на нас,

Чи вгадаєш, товаришу,

Яка служба у нас?

А як не вгадаєш,

Будемо карати.

Будеш тоді перед нами

Три дні танцювати.

Учитель. А тепер просимо кашоварів кашею нас почастувати.

Батьки-кашовари пригощають козаків кашею, а вчитель розповідає бувальщину про запорозьких козаків.

Учитель. Запорожці як підмовлять, було, на Січ якого хлопця, то перше пробують, чи годиться він бути козаком. Ото звелять йому варити кашу: «Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підемо косить. То ти, як уже буде готова, вийди на курган і зови нас, а ми почуємо та й прийдемо». От поберуть коси та й підуть нібито косити, а самі заберуться в очерет та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й почне гукати, а ті не озиваються. То він гукає, гукає та й давай плакать: «От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче було б дома сидіти при батькові та матері! Ой, бідна моя головонько! Чого мене несло між сії запорожці?». То вони, лежачи в траві, вислухають усе та й кажуть: «Ні, се не наш!». А далі повернуться до куреня, та дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу та й скажуть: «Їдь собі до нечистого! Нам таких не треба!».

А як котрий удасться розторопний і кмітливий, то, прийшовши на могилу, кликне разів зо два: «Гей, панове! Ідіть кашу їсти!». Та як не озиваються, то він: «Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти!». Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: «Ой, тут мені погуляти на просторі!». Та, затягнувши на весь степ козацьку пісню, піде собі до куреня і давай уплітати тую кашу. То запорожці, лежачи в траві, кажуть: «Оце наш!». Та, побравши коси, ідуть до куреня. А він: «Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло заболіло, та щоб каша не перекипіла, то я почав сам їсти». То запорожці поглянуть один на одного та й кажуть йому: «Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем, тепер ти рівний нам козак!». І приймають у товариство.

Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати. А що їли вони на обід, знаєте?

1-й козак. Тетерю — зварене пшоно або житнє борошно на квасі.

2-й козак. Варену або печену рибу, мед, галушки.

3-й козак. Юшку з риби, що називалася щербою, куліш із салом або олією.

4-й козак. Іноді баранину або дичину.

Учитель. Після обіду лунали козацькі пісні, думи. І козаки подумки линули до рідної хати, до неньки.

Козаки виконують українську народну пісню «Повіяв вітер степовий», її підхоплюють усі учасники.

Отаман. Для того щоб бути сильними і відважними, козаки кожен день управлялися. Часто робили це під музику. З того часу і живуть у нашому народі завзяті українські танці.

Хлопчики в костюмах запорозьких козаків виконують танець «Гопачок».

Учитель. Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали на ближні хутори, туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілося.

Сагайдачний. Підемо, хлопці, в Глибоку Валку.

Усі. Підемо, підемо!

Козаки підходять до дівчат-однокласниць.

Козаки (вклоняються). Доброго вечора вам, дівчата!

Дівчата (вклоняються). І вам вечора доброго!

Сагайдачний. Привезли вам славного музику.

Дівчата. То хай заграє, а ми послухаємо.

Музика виконує польку.

Дівчина. Славно музика грає, дай Бог йому сили та здоров’я людей радувати.

Музика. Дякую!

Дівчина. Заграйте-но нам щось веселеньке. Затанцюємо, дівчата?

Усі. Затанцюємо!

Дівчата із козаками виконують жартівливий народний танець.

Остап. Красно дякуємо вам, дівчата, за танець.

Учитель. Нам на свято з рідної козацької землі передали привіт та коровай.

1-ша учениця

І принесли вам в дарунок краю рідного пісні.

Разом з вами веселитись, танцювати і співать,

Україну й козаків з вами разом прославлять.

Гей, від Дніпра, з козацького краю.

Вам принесли рушник з короваєм.

2-га учениця

Край наш величаєм,

Землю прославляєм,

Щастя всім бажаєм.

Дар наш прийміть від серця, будь ласка.

Зичим добра вам, великого щастя.

В цім рушнику і в цім короваї

Праця дзвінка козацького краю.

Кладуть коровай на стіл.

Учитель. Діти, на сьогоднішньому святі ми згадали одну зі сторінок історії українського народу — козаччину. Будьте уважні і всі разом дайте відповідь.

— Скажіть, що говорить вам слово «козак» — це крилате і горде слово?

Діти (хором)

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки — борці за волю,

За народу щасливую долю!

Тарас Бульба

Щоб козацькому роду не було переводу,

Присягніть на вірність Вітчизні й народу!

Діти

Присягаєм, що Вкраїну будемо любити,

Що ввіллємо в неї силу, щоб розвеселити.

Учні (виконують уривок з пісні «Ой у лузі червона калина»)

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну гей, гей. розвеселимо.

Учитель. Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу!

Звучить пісня «Козацькому роду нема переводу» (сл. М. Мацьо, муз. М. Балеми).