Lorem ipsum
Class aptent taciti sociosqu ad litora
Головна » Статті » Соціально-психологічна служба » Поради для батьків

Труднощі адаптації

"Труднощі адаптації:

як з ними впоратись батькам першокласника"

АДАПТАЦІЯ - ЩО ЦЕ?

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це “кризовий період” у житті дитини, і ця “криза” виявляється в тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами.

Діти адаптуються до школи по-різному: одні протягом 2 місяців, інші - до півроку, деякі - до 1 року!

Процес адаптації до шкільного життя залежить від рівня готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або “шкільної зрілості”. 

Розрізняють інтелектуальну готовність, емоційну, фізіологічну.

Примітка психолога: саме компоненти психологічної готовності були мною досліджені протягом перших тижнів навчання дітей. Як виявилось, більшість дітей  у класі мають достатній рівень словникового запасу, пам'яті,  мисленнєвої та розумової активності, але увага, довільність поведінки та здатність діяти за інструкцією у першокласників ще формуються.

ЯК РОЗПІЗНАТИ?

Коли стає зрозуміло,що адаптація проходить важко:

- дитина не хоче розповідати вам про шкільні справи;

- дитина стала нервовою, дратівливою, на все бурхливо реагує;

- дитина хитрує, щоб не йти до школи;

- дитина порушує дисципліну, свариться з однокласниками (активний протест);

- дитина у школі пасивна, не грає з однокласниками, неуважна, постійно в пригніченому настрої (пасивний протест);

- дитина часто плаче у школі, всього боїться.

У ЧОМУ ПРИЧИНИ?

Сьогодні діти приходять до школи емоційно не готовими до навчання і в нашому сучасному житті існує багато факторів, які роблять в це свій внесок. Мозок дитини є пластичним, піддається впливу. Використовуючи певне середовище, ми можемо зробити мозок «сильнішим» або «слабшим». І всі наші чудові винаходи, на жаль, переформовують мозок дітей у неправильному напрямку. І ось чому:

1. Технології

Часто батьки використовують технологічні досягнення (телефони, планшети, комп'ютери), як «безоплатну няню», але це є в дійсності зовсім не безплатним. Плата чекає вас відразу за рогом. Ми платимо нервовими системами наших дітей, їх увагою і терпінням. У порівнянні із віртуальною реальністю в іграх, у які грають наші діти чи мультиках,що вони дивляться, буденне життя нудне. Ви колись звертали увагу на те, з якою швидкістю відбуваються події у мультиках, чи буває, що мультгерої повільно ходять чи говорять?

Коли діти приходять до класу, вони слухають голос  вчителя,дивляться на картинки у підручниках, на дошці, але звикли вони до графічних вибухів і спецефектів, які використовуються для перегляду на екранах. Після годин у телефонах, комп'ютерах, обробка інформації у класі стає для дитини важким заняттям, оскільки її мозок звик до високих рівнів стимуляції. Технології емоційно від’єднують нас від наших дітей.

2. Діти отримують все, чого вони хочуть, у той же момент, як вони цього хочуть

«Я голодний!» «Зараз щось куплю в магазині!» «Я пити хочу!» «Зараз купимо сочок» «Мені скучно!» «Візьми мій телефон!» Така ситуація часто зустрічається в класах, супермаркетах, ресторанах та іграшкових магазинах. У ту хвилину, коли дитина чує «Ні», вона переживає стрес, активно реагує, оскільки батьки навчили мозок дитини відразу отримувати те, що хочеться.

Діти в результаті не вміють чекати і терпіти,не можуть усвідомити,що для того,аби щось отримати,потрібно щось зробити або хоча б почекати.

3. Діти керують світом

«Мій син не любить рано лягати спати», «Вона у мене така з характером, не любить снідати», «Він не любить іграшки, грається тільки  на планшеті», «Він не хоче самостійно вдягатися». Це те, що часто можна почути від батьків. З якого це часу діти вказують батькам, як їх ростити? Якщо ми залишимо все на їхній розсуд, то все, що вони робитимуть – це їстимуть піцу і цукерки, дивитимуться телевізор, гратимуться на своїх планшетах і ніколи не лягатимуть спати. Що хорошого ми робимо для них, коли даємо їм те, чого вони ХОЧУТЬ, коли знаємо, що це не ДОБРЕ для них? Без належного харчування та якісного нічного сну наші діти приходять до школи роздратованими, тривожними та неуважними.

4. Безкінечні веселощі

Батьки часто створюють для дітей штучний світ веселощів. Жодної хвилинки нудьги. Повчив уроки, іди погуляй. Нема що робити, подивись мультики. Невже ми живемо в двох відокремлених світах. У них їхній «світ розваг», а у нас наш «світ роботи». Діти повинні допомагати робити посильні для них справи на кухні чи по дому. Щоденна робота тренує не лише м'язи, а й мозок, змушує його працювати не лише, коли цікаво,а й коли  нудно. Запам'ятайте, робочий м’яз не тренується у безкінечних веселощах, він тренується працею.

5. Обмежене спілкування

Раніше діти гралися на вулиці, де в природному оточенні вони вчились жити серед людей, сваритись, миритись,знаходити спільне рішення тощо. На жаль, технології витіснили час, який дитина проводила на вулиці. Та й батьки тепер менш доступні для спілкування, а планшет чи ноутбук, на жаль, не мають програми, яка б цього навила. Набагато легше і успішніше живуть не ті люди, які все знають і можуть, аті, які вміють знаходити спільну мову з іншими!

ЩО РОБИТИ?

Щоб зберегти та зміцнити фізичне здоров'я

1. Забезпечуйте руховий режим дитини (прогулянки, ігри,  зарядка, танці).

2. Прослідкуйте, де і як дитина робить уроки, як сидить за столом під час обіду тощо.

3. Розподіляйте навантаження на пальці рук, вони у першокласників розвинені поки гірше, ніж інші м'язи, тож швидко втомлюються при письмі. Чергуйте уроки. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

4. Не перевантажуйте зір. Вибирайте правильне освітлення (зліва), слідкуйте за відстанню від очей до книги (30-35 см), робіть перерви через 15-20 хв.

5. Правильно організовуйте сон (не менше 10 годин). Уві сні не лише відпочиває нервова система, а й росте дитячий організм (саме вночі виробляється гормон росту). Чим активніша дитина, тим більша у неї потреба у сні.

6. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливо, аби забезпечити дитину енергією для навчання та запобігти хворобам шлунка. 

Щоб допомогти у підготовці домашнього завдання

1. Налагоджуйте процес приготування домашнього завдання:

- нагадайте про уроки;

- допоможіть організувати робоче місце;

- визначте послідовність домашнього завдання;

- підбадьорюйте ("Молодець, видно, що старався!");

- пояснюйте все незрозуміле.

2. Не робіть домашнє завдання за дитину. Контролюйте спочатку частини завдань ("Напиши рядочок, а я прийду і перевірю "), а потім і якість виконання всього завдання.

3. Спостерігайте за дитиною, щоб виявити її таланти і здібності, і в подальшому розвивати їх.

4. Працюйте над мовленням дітей. Не маєте можливості звернутись до логопеда, шукайте вправи у Інтернеті. Це суттєво полегшить процес навчання вашим дітям.

Щоб зберегти емоційне здоров'я дитини

1. Обмежте використання технологій і відновіть емоційний зв’язок зі своєю дитиною (робіть разом якісь справи, грайте разом, можете разом прогулятись, потанцювати, помалювати, подивитись хороший повчальний фільм).

2. Тренуйте терпіння (поступово збільшуйте час між «я хочу» та «я отримую», навчіть дітей чекати, розмовляючи чи граючись,а не дивлячись в екран гаджета.

3. Не бійтеся встановлювати межі. Діти потребують меж, щоб рости щасливими та здоровими!!

- дотримуйтесь чітко визначеного часу для їжі, сну, телевізора тощо;

- перетворюйте речі, які діти не люблять робити, у веселу, стимулюючу гру.

4. Навчайте своїх дітей займатися монотонною роботу з найперших років життя, оскільки це основа майбутньої «працездатності» (складання одягу, прибирання іграшок, накривання на стіл, приготування обіду, застилання ліжка).

5. Контролюйте власні емоції, слова та вчинки

  • Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успі­хів, скажіть кілька лагідних слів (без застережень на кшталт «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» тощо). У дитини попереду — важка праця, не налаштовуйте її наперед на уникнення помилок, налаштовуйте на досягнення успіхів.

* Зустрічаючи дитину зі школи, не засипайте її одразу градом запитань. Дайте дитині можливість розслабитися (згадайте, як особисто вам буває важко після напруженого дня). 

* Зауваження вчителя вислуховуйте особисто, уника­ючи присутності дитини (як у школі, коли забираєте свого учня, так і в телефонній розмові).

* Слідкуйте за власним мовленням під час розмови з дитиною або у її присутності. Ваше мовлення - це згодом мовлення вашої дитини, вживайте слова правильно, пояснюйте нові , невідомі слова.

* Важливо, щоб у сім'ї панувала єдина тактика спіл­кування дорослих із дитиною. Усі непорозумін­ня щодо виховання вирішуйте без неї.

* Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання. Вчіть дитину дружнім стосункам, але не втручайтесь без крайньої необхідності у дитячі справи.

* Не нав'язуйте дитині власного ставлення до школи, вчителя, учнів, обговорюючи у її присутності ті чи інші моменти.

* Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною і може розвинути в неї комплекс неповноцінності.

* Будьте терплячі до помилок дитини. Запам'ятайте, а краще запишіть: "Робити помилки - це нормально. Кожний має право на помилку. На своїх помилках вчаться!"

Категорія: Поради для батьків | Додав: Галочка (10.11.2017)
Переглядів: 213 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar